Народився Конрад Кіруак, більш відомий під ім’ям Марі-Вікторен, в 1885 році. Саме цей брат християнських шкіл і пристрасний ботанік опублікував “La Flore Laurentienne” у 1935 році, твір, який вважається важливим довідником про флору усього Квебеку. Більш докладно про життя та діяльність брата Марі-Вікторена читайте на montreal-name.com.

Спільнота Братів Християнських Шкіл

Він увійшов до спільноти Братів Християнських Шкіл у дуже молодому віці. Це був орден присвячений державній освіті учнів початкової та середньої школи. З шістнадцяти років він викладав різні предмети в установах свого ордену. Його ранній інтерес до науки змусив його помітити реальну затримку в цій галузі серед його франкомовних колег, які переважно вивчали греко-латинські гуманітарні науки. Молодий вчитель бачить, як світ швидко змінюється, а тому він хоче вивести франкоканадців з ізоляції. Він прагне зацікавити їх розробками в науці та технічними знаннями, які є їх результатом. Саме тоді вчитель театру стає вчителем математики.

Завдяки своїм публікаціям і діяльності в гуртках юних натуралістів Марі-Вікторен став справжньою зіркою. Попри те, що він був самоучкою, у 1920 році його призначили першим завідувачем кафедри ботаніки в новому Монреальському університеті. У 1923 році він брав участь у заснуванні Французько-канадської асоціації сприяння розвитку наук. У 1929 році він був делегований Монреальським університетом на конгрес Британської асоціації сприяння розвитку науки у Південній Африці. Марі-Вікторен скористався можливістю відвідати ботанічні сади великих міст Європи та Африки й повернувся з переконанням, що Монреаль повинен мати свій ботанічний сад. Це початок довгої битви, яка триватиме десять років.

Монреалю потрібен Ботанічний сад

Саме брат Марі-Вікторен у 1935 році звернувся до мера Камілієна Уда з проханням сприяти створенню ботанічного саду. Його звернення залишилося в анналах Монреаля. Він писав, що незабаром святкування трьохсотріччя Монреаля. А тому, на думку біолога, своєму місту, мер повинен зробити подарунок. Та не аби який, а королівський подарунок. Та оскільки Монреаль, на думку Марі-Вікторена, це жінка, адже перша назва міста була  Віль-Марі, то йому не подаруєш поліційну дільницю. Тому біолог запропонував меру подарувати місту-жінці квіти, кинути в обійми всі троянди й всі польові лілії. Таким чином ботанік натякав на будівництво Ботанічного саду. 

Саме тому, багато хто в Монреалі вважає, що будівництво Монреальського ботанічного саду було, перш за все, його заслугою. Адже брат Марі-Вікторен був рішучою людиною.  Цей видатний ботанік і великий франко-канадський педагог хотів привернути увагу своїх франкомовних співвітчизників до важливості наукових досліджень, які мало цінувалися в його час, у все ще дуже традиційному суспільстві. 

Бореальне диво

Сад був одним із головних плодів цієї місії, якій Марі-Вікторен присвятив своє життя. Сьогодні Монреальський ботанічний сад, спроєктований далекоглядним ландшафтним архітектором Генрі Тошером, іноді називають “справжнім бореальним дивом”. Цей міжнародний заклад поєднує в собі красу природи та освітнє покликання, як і проєкт його першого архітектора. Це також головна туристична пам’ятка мегаполісу Монреаль. 

Вірний своєму покликанню вчителя, брат Марі-Вікторен гарантував, що Сад має освітню та наукову місію. У 1938 році була створена школа садівничого учнівства, розбиті шкільні сади. Наступного року Школа Пробудження переїхала до Саду.

У 1943 році Марі-Вікторен також розробив проєкт офіційної асоціації між Садом і Ботанічним інститутом Монреальського університету, але його випадкова смерть влітку 1944 року призупинила цю роботу.