Літо — пора відпусток, канікул і просто відпочинку від роботи й повсякденної рутини. Хтось з мешканців Монреалю збирається віддати перевагу відпочинку у примор’ї,  хтось взагалі збирається летіти на інший континент. Але свого часу, а саме у ХІХ столітті й ​​аж до середини XX, Бордо-Картьєрвіль і Со-о-Реколле були вельми популярними місцями відпочинку, куди люди приїжджали, щоб облаштувати свої літні помешкання й провести відпустку. Про все це більш детально читайте на montreal-name.com.

З чого все почалося?

А все почалось з того, що декілька заможних мешканців Монреалю вирішили приїхати сюди на відпочинок улітку 1900 року. Вся річ у тім, що значна частина Бордо-Картьєрвіль і Со-о-Реколле були в ті далекі часи синонімом літнього пляжного відпочинку та омолодження від проживання в сільській місцевості.

Початок проведення відпусток саме тут, був покладений, звісна річ, буржуа Монреалю.  Вони мали тут вілли, які красувались на березі Рив’єр-де-Прері. Не менш яскравим прикладом будівель, що використовувались для відпочинку, були імпозантні будиночки у районі Сомервіль-стріт і Стенлі-парк.

Згодом, із появою трамвая та відносним покращенням умов праці, для сімей з більш скромними статками, північ острова стала привабливою для більшої частини населення. Вони приїжджали в Со-о-Реколе та Бордо-Картьєрвіль, саме для того, щоб побути в сільській місцевості.

Три етапи відпочинку

Розрізняється три часових періоди, коли бажання мешканців острова відпочивати саме в цих районах було найбільшим. 

Перший період починається близько 1876 року. Він  стосується заможного населення, переважно англомовного. Ці люди на відміну від робітників, у цей період промислової революції мають кошти, щоб дозволити собі відпочинок в одному з багатьох готелів на цій території. Навіть більше, монреальські бізнесмени того часу мали представництва в Сарагваї, Бордо чи навіть Ахунчіку, куди вони могли приїхати й зупинитися влітку, для відпочинку.

Другий період розпочинається на початку XX століття. Саме тоді з’явився дешевий засіб пересування — трамвай. У Со-о-Реколле це сталося у 1894 році, а в Картьєрвілі в 1895 році. Тобто доступ до зелених насаджень цих районів був максимально  демократизований. 

Третя ж хвиля розпочалась приблизно в 1920-х роках. Вона була пов’язана з покращенням мережі доріг і зростанням кількості автомобілів. Саме тоді набуває популярності одноденний туризм. Це коли люди, приїздили, відпочивали, розважались, а в кінці дня їхали додому. Такий туризм був особливо популярним в Лавалі на Рив’єр-де-Прері.

Чисте довкілля

Що стосується заможних відпочивальників, то, починаючи з ХІХ століття, ці люди особливо любили Монреальський мисливський клуб, який був розташований в Картьєрвілі.

По сусідству з ним знаходився каное-клуб. Він також мав неабиякий успіх у заможних клієнтів. Адже тут проводились різноманітні змагання, також можна було просто поспілкуватись. На початку XX століття поступова демократизація дозвілля дуже посприяла популяризації картоплі фрі та хот-догів. 

Між тим, протягом всього періоду, головною привабливістю цього регіону для охочих відпочити саме тут, незалежно від їх соціального статусу, була  насамперед екологія. Люди їхали на північ від Монреаля, в першу чергу, заради природи та щоб охолодитися в той час, коли міські умови життя були особливо спекотними.

На початку 20-го століття Со-о-Реколле, Ахунчік, Бордо та Картьєрвіль приймали міських жителів у літніх шале, побудованих уздовж Рив’єр-де-Прері. 

Серед місць, популярних у літніх відвідувачів того часу був парк Бельмонт, де орендували гребні човни і який уже в перші дні роботи приваблював відпочивальників своєю сільською направленістю.