Міська монреальська рибалка, яка нині є заняттям на вихідні дні, має свою довгу історію. Від важливості риби для перших корінних громад до рекреаційного рибальства, яке відоме в наш час, включаючи підлідне рибальство, минуло вже дуже багато часу. Більш детально про розвиток рибальства в Монреалі та його околиць читайте на montreal-name.com.
Родова традиція
Старий Монреаль, навіть, ще до свого заснування, як Монреаля, завжди був центральним місцем риболовлі для місцевого корінного населення. Недавні археологічні розкопки показують важливість риби для перших народів, які жили тут.
Задовго до того, як Жак Картьє ступив на землю Квебеку, в 1534 році, рибальська культура вже була глибоко закріплена в способі життя корінного населення, яке населяло те, що сьогодні називають островом Монреаль. У самому серці Старого Монреаля, а також уздовж берегів річки Святого Лаврентія знайдені сліди життя, що датуються 4000 роками, демонструють важливість цієї діяльності та її роль у житті перших місцевих народностей.
За кілька кроків від Старого порту, на місці Пуант-а-Кальєр, археологічні дослідження привели до виявлення фрагментів і предметів, що свідчать про залишки місцевого бівуаку. Всупереч тому, що довго вважалося за істину, ці відкриття показують, що аборигени, які жили в цій місцевості, їли багато риби. Деякі знайдені фрагменти, навіть, дають змогу ідентифікувати традиційний спосіб рибальства цих спільнот, такий, як риболовля нігог, свого роду гострий тризуб, який дозволяв ловити рибу, особливо на мілководді.
Бувши островом, межами якого є Сен-Лоран, Рив’єр-де-Прері, це місце у Квебеку, де технічно мав бути найбільший улов, і це не рибальські історії, кажуть історики.
Риба здавна відігравала незамінну роль у харчуванні мешканців Квебеку ще через релігію. Мова про пісні п’ятниці, коли в ім’я релігії обов’язково потрібно було їсти виключно рибу. Зокрема, вугор був дуже популярний у франко-канадців свого часу. Довгий час він був хлібом і маслом жителів Квебеку. Відомо, що вугра готували та їли з картоплею в супі. Починаючи із середини XX століття, споживання вугра продовжувало скорочуватися, і тепер його важко знайти.
Крім вугрів, у водах Святого Лаврентія водяться 73 види риб. У прісній воді, що оточує Монреаль, можна спіймати окуня, бичка, краснопірку, коропа, судака тощо.
Розкішне дозвілля для всіх
Довгий час рибалка була в основному чоловічим дозвіллям, а, отже, це була можливість для чоловіка втекти з дому, відпочивати від сім’ї та сімейних проблем.
На початку XX століття задоволення від риболовлі були доступні переважно заможним чоловікам. Вони сплачували, щоб отримати доступ до дійсно рибальських територій, де відбувалася риболовля. Американці, зокрема, у міжвоєнний період, справді, захоплювалися риболовлею. Це захоплення передалося робітничим класам, особливо під час кризи 1930-х років. Однак лише після закінчення Другої світової війни поняття дозвілля поширилося серед усього населення, і рибальство набуло повного значення для монреальців.
Звичайно, що в середовищі любителів риболовлі Квебеку розповідалося багато так званих рибальських історій. Іноді, здавалося, що вони не можуть бути правдою. До прикладу двоє рибалок Ален Ганьон і Клод Матьє зловили гігантську тріску у водах річки Сагеней у Сент-Роз-дю-Нор. Подія сталася в четвер вдень. Риба мала розміри 1,25 м і важила не менше 25 кг. Двоє чоловіків, які ловили рибу у 12 різних ополонках, пробитих у льоду, були неабияк здивовані, коли підійшли до однієї з них. Мало того, вони злякалися, коли побачили, що рот риби розміром з ополонку.
До того ж ополонка була надто вузькою, щоб два чоловіки спокійно дістати свій улов із води.
Підтягнувши рибину до поверхні, один із чоловіків пішов за допоміжним гачком, щоби підчепити рибину й витягти її з води. У підсумку знадобилося 25 хвилин, щоб дістати цю гігантську атлантичну тріску. Як жартував один із рибалок, це було схоже, наче вони вбили лося.
Акула вагою у 230 кілограмів
Ще одна цікава рибальська історія сталася у Квебеці. Жінка з району Шикутімі зловила в Сагенеї гренландську акулу довжиною три метри й вагою 230 кілограмів. Ця подія сталася біля узбережжя Сент-Роз-дю-Нор.
Пані Гілемет, яка є любителем підлідної риболовлі, подумала, що зловила палтуса. Вона чекала півтори години, щоби підняти величезну рибу з глибини понад 200 метрів. У підсумку рибу витягли з води за допомогою снігохода. Гренландська акула — найбільша риба в арктичних водах. Останній вилов екземпляра цього виду в Сагенеї датується 1995 роком.
Біолог Паскаль Сіруа з Університету Квебеку в Шикутімі не здивований таким уловом. Він говорить, що такі вилови в регіоні не настільки часті, щоб виправдати наукові дослідження. Біолог вважає, що гренландські акули не небезпечні. Між тим, музей фіордів у районі Ла-Бей шукав великий морозильник, щоб зберегти акулу для наукових цілей.
Підлідна риболовля в Монреалі
Загалом про підлідну риболовлю в Монреалі слід сказати окремо. 1938 року дрібна риба з проток приваблює рибалок на лід річки Сент-Анн. Ця зимова традиція, зазвичай, радувала туристів і маврикійців із кінця грудня до середини лютого.
Щороку в Сент-Анн-де-ла-Перад приїжджали тисячі любителів підлідної риболовлі. У цей час на крижаних водах річки встановлювалося тимчасове селище. Ця традиція сягала кінця 1930-х років. Тоді селяни помітили, що риба поверталася на нерест у річку щороку. Тому вони вирішили побудувати невеликі будиночки для риболовлі.
У 1940-х роках відвідувачі, навіть, приїжджали потягами, щоб рибалити в цьому районі. Їх відвозили на собачих упряжках до водотоку. Перший риболовний карнавал, організований тут у 1950-х роках, продовжував набирати популярність, на радість майстрів, що шили та виготовляли спеціальну екіпіровку.
У січні 1956 року Жан Дюшарм, відомий журналіст, відправляється на зустріч із досвідченими рибалками. Дюшарм ледве встигає поставити питання присутнім, як риба починає клювати наживку.
Тут панувала атмосфера сміху, особливо коли старий рибалка встигав зробити кілька ковтків карібу — напою, який включав суміш червоного вина та міцного алкоголю.
Зимовою, чи то пак, підлідною риболовлею займалися і жінки. Відомий журналіст скористався можливістю зустрітися і з ними у їхньому помешканні. Його цікавило, як можна приготувати пійману тут маленьку проточну рибу. Жінки відповідали, що її слід смажити на вершковому маслі або варити на пару з картоплею.
Після такого розголосу в пресі, стало зрозумілим, наскільки зимове чи підлідне рибальство було популярне в цих районах у середині та наприкінці XX століття. Це було ціле мистецтво, вистава, починаючи від рубання ополонок у льоду й закінчуючі безпосередньо риболовлею. Не дарма це зайняття із часом отримало статус виду спорту, до того ж такого, займатись яким можна всією сім’єю.
У 1960-х, 1970-х і 1980-х роках на телебаченні Radio-Canada використовували риболовні інтерлюдії, щоб заповнити ефірний час між двома шоу.
Хоча, ближче до кінця 1980-х років став відчутним вплив промислового рибальства, і ця діяльність зазнала певного спаду.
Останніми ж роками цей вид дозвілля знову набуває популярності, як у старі, добрі минулі часи.