Переливи та недостатнє очищення — в столичному регіоні забруднюють береги Сен-Лорана аж до Іль-д’Орлеану. Щоб пояснити причину забруднення берегів річки Св. Лаврентія, треба дивитись в бік регіону Монреаль, стверджують екологи. Більш докладно про все це читайте на montreal-name.com.
Будівництво системи озонування
Ученим очевидно, що проблема не в самому витоку річки. Вода Великих озер дуже чиста, як вони стверджують. Але у Квебеку є велика проблема з переповненням під час штормів і під час весняного танення, частково через те, що системи стічних вод побудовані комбіновано. Дощова та побутова вода (з каналізації) змішується. Щороку відбуваються десятки тисяч переливів. Про це всі знають.
На вебсайті уряду Квебеку пояснюється, що на острові Монреаль, наприклад, є 170 переливних споруд. Коли води забагато для очисних споруд, частина води, що поєднує дощову та стічні води, тече до водотоку, що приймає, на південь — до Сен-Лорана, на півночі — до річки Прерій. У підсумку кілька міст застрягли з цією проблемою. Витрати на виправлення астрономічні. Є ще кілька невеликих муніципалітетів, які скидають воду прямо в річку. Але вони не можуть нічого з цим зробити, там також є велика проблема з фінансуванням.
Крім того, що стічні води багато де скидаються безпосередньо в річку, якість їх очищення далека від оптимальної. Особливо слід відзначити воду що витікає з острова Монреаль. Тут можна побачити шлейф забруднення, який тягнеться від мегаполіса до мосту Труа-Рів’єр. Ось це якраз і є величезною проблемою, кажуть науковці.
Адже навіть за регулярного потоку можна мати сильне забруднення поверхневих вод на виході з очисних споруд. Це стосується Монреаля та Лонгея. Багато муніципалітетів не мають системи вторинної фільтрації або третинної дезінфекції. Вони проводять первинне очищення стічних вод, де видаляють пісок і великі шматки, а потім намагаються коагулювати органічні речовини.
Ситуація в інших місцях
До того ж Монреаль перебуває в процесі встановлення системи озонування для дезінфекції води. Про будівництво цього підприємства, говорять з 2001 року, саме тоді воно було ухвалене, пізніше, про його будівництво було оголошено у 2008 році мером Жеральдом Трамбле. Система озонування повинна була бути готовою у 2013 році. Нині її введення в експлуатацію вже заплановано на 2025 рік, а витрати різко зросли й перевищили 700 мільйонів доларів.
Дослідження охопило лише відрізок річки між Труа-Рів’єром і Невілем. Значне джерело забруднення, що надходить із регіону Монреаля, свідчить про стан берегів на захід від Труа-Рів’єр. Але як щодо решти річки Святого Лаврентія?
Прісна вода змішується з солоною в кутку Іль д’Орлеан. Бактерії кишкової палички погано пристосовані до життя в солоній воді й з часом гинуть. Можна вважати, що береги після Орлеанського острова чисті. Інші бактерії виживають у солоній воді, але об’єм води такий великий, що з перемішуванням, яке відбувається, зазвичай знайти ознаки значного забруднення не вдається.
Дослідження, однак, показує набагато менш тривожні цифри у 2022 році, ніж у попередні два роки. Чому так відбувається? Великі зміни тривають протягом десятиліть. Це може відбуватись тому, що в якийсь з цих періодів було менше великих штормів, а відтак і великих періодів переливів. Вірити в те, що так швидко покращилось очищення стічних вод у Квебеку це утопія.
Вся увага берегам
З такою великою рікою, як річка Св. Лаврентія, потрібно обов’язково звернути увагу на береги. Слід обов’язкової вжити заходів на рівні урядів і муніципалітетів, щоб врешті-решт повернути річку населенню. Квебек, до слова, міг би з успіхом звернутись до досвіду інших країн. Цей досвід міг би мотивувати муніципалітети покращувати очищення стічних вод. До прикладу у Скандинавії вже кілька років ставлять каналізацію вище за течією міст. Це змушує їх займатися своєю справою. Там не відправляють свої відходи сусідам, а очищують воду раніше. Вода річки Святого Лаврентія містить різноманітні фармацевтичні сполуки, потенційно небезпечні для екосистем і здоров’я людини. Цей факт підтверджує нове дослідження дослідника Себастьєна Сове.
Таке дослідження показує, що у воді річки Святого Лаврентія міститься велика кількість фармацевтичних забруднювачів, які можуть становити ризики для водних організмів від середнього до високого.
Це дослідження лежить в основі докторської дисертації студента Марка-Антуана Водрейля, під керівництвом Себастьєна Сове, дослідника хімії навколишнього середовища та професора кафедри хімії Монреальського університету. Докторант брав участь у відборі проб поверхневих вод протягом п’яти років (2017-2021) на ділянці 700 км вздовж річки.
Попри значний ефект розведення річки, результати показують, що чотири сполуки (кофеїн, карбамазепін, диклофенак та ібупрофен) можуть мати шкідливий вплив на ріст і розмноження водної фауни. Певні концентрації перевищують порогові значення з точки зору тривалого впливу, хоча нині немає канадських екологічних стандартів для більшості фармацевтичних залишків. При цьому наслідки не будуть негайними, якщо врахувати, що більшість молекул розкладаються досить швидко, за винятком карбамазепіну. Хронічний вплив також, ймовірно, супроводжуватиметься більшою токсичністю для організмів на ранніх стадіях росту, наприклад мальків.
Випадок Монреаля
Дослідник зазначає, що забруднення водних ресурсів фармацевтичними препаратами також може опосередковано сприяти стійкості до антибіотиків, що є значною загрозою для глобального здоров’я. Марк-Антуан Водрей також наголошує, що деякі річки, які впадають у річку Святого Лаврентія й розташовані в густонаселених регіонах, також сильно страждають від фармацевтичних забруднень.
Згідно з дослідженням, водойма в річці Святого Лаврентія після стоку Монреаля значно більше забруднена, ніж інші водойми. Це забруднення видно на відстані до 70 км вниз за течією, аж до озера Сен-П’єр.
З іншого боку, забруднення столичного регіону було передбачуваним, враховуючи той факт, що на острові Монреаль живуть два мільйони людей і що існує одна очисна станція, яка очищує приблизно 900 мільярдів літрів води щороку. Наразі міські очисні споруди не розраховані на спеціальну ліквідацію фармацевтичних препаратів. Тому ефективність процесів усунення цих забруднювачів іноді низька або взагалі відсутня.
На щастя в Монреалі триває проєкт озонування для очищення стічних вод. Ця техніка знищила б 80% молекул ліків. Але це палиця з двома кінцями. Система повинна бути якісно зроблена, оскільки озон перетворює фармацевтичні залишки на ще більш токсичні молекули. Тому потрібна достатня кількість озону, щоб усунути ці нові молекули. Зі структурної точки зору, впровадження вдосконаленого очищення стічних вод, яке б зменшило хімічне навантаження, могло б допомогти покращити якість води річки Святого Лаврентія, яка, пам’ятайте, також є джерелом питної води.
Також слід пам’ятати, що викид фармацевтичних сполук у міські стічні води став можливий, тому, що ці ліки вживають усі в місті, тому важливо правильно їх використовувати.