Чи всі знають, що острів Нотр-Дам зроблений людськими руками і є штучним островом? Хоча за ради справедливості слід зауважити, що виник він не на пустому місті. Сучасний острів походить від невеликого скелястого побратима під назвою Ла-П’єр. Перша подія, яку історики ототожнюють з Ла-П’єр, відбулася 25 жовтня 1661 року. Більш детально про історію створення острова Нотр-Дам читайте на montreal-name.com.
Історія місцевих островів
Історія островів в цьому районі почалася не у 1665-их роках, а дещо раніше. У 1611 році Самуель де Шамплейн прибув у гавань Монреаля і помітив наявність кількох островів посеред річки Святого Лаврентія. Він назвав найбільший острів Сент-Елен на честь своєї молодої дружини Елен Булле. А острів Монреаль став місцем торгівлі між європейцями та корінними американцями та служив базовим табором для дослідження регіону Великих озер до заснування Віль-Марі в 1642 році.
А вже у кінці жовтня 1661 року на цьому острові трапилась досить неприємна історія. На острів Ла-П’єр прибув сульпіціанець Гійом Віньяль з робітниками, щоб зібрати матеріали для завершення будівництва першої семінарії на вулиці Сен-Поль. Там на них нападають і захоплюють у полон ірокези. Керівник експедиції Віньяль помер через два дні.
З XVIII століття місто Монреаль починає швидко розвиватися. Воно досягає свого нинішнього передмістя і виходить на острів Сент-Елен і Острів Раунд — єдині острови, які можна побачити з Віль-Марі.
Що правда ще у 1825 році, в рік урочистого відкриття каналу Лашін, порт Монреаля був багнистим пляжем, який служив причалом і звалищем, розділеним невеликими приватними пристанями. З 1830 року будівництво тут набережних і пристаней дозволило перевантажувати вантажі на залізничну мережу. Міст Вікторії, розташований південніше, був урочисто відкритий у 1859 році. Він сприяв розвитку залізниці та промисловості мегаполіса. До середини XX століття пірси та причали Монреальського порту росли й множилися.
Залізниця та острів Моффат
Протягом усього цього періоду територія острова Нотр-Дам була майже вся вкрита річковою водою. Вона включала лише невеликий острів Моффат. Цю назву дав острівцю монреальський бізнесмен Джордж Моффатт, який у 1835 році став його власником.
В той самий час в Канаді з’явилася перша залізнична лінія, яка з’єднала Лапрері та Сен-Жан, подія сталася у 1836 році. Потім човни діставалися до Нью-Йорка на півдні та до Монреаля на півночі. А у 1852 році залізнична компанія вирішила перенести свою кінцеву станцію ближче до Монреаля, встановивши її на території майбутнього муніципалітету Сен-Ламбер, створеного в 1857 році.
Тут і згодився острів Моффатт, на якому була встановлена пристань, звідки вантажі транспортувалися на човні до порту Монреаля. Та з відкриттям мосту Вікторії в грудні 1859 року ця переправа перестала служити своїй меті, і приблизно в 1872 році пірс на острові Моффатт був покинутий.
Виставка Експо 67
У 1944 році уряд Моріса Дюплессі вирішив змінити статут міста Сен-Ламберт, щоб дозволити йому збирати податки з мосту Вікторії. Тепер його межі простягаються до середини річки Св. Лаврентія, включаючи острів Моффатт. А вже у середині 1950-х років були споруджені перші земляні насипи в рамках будівельних робіт на морському шляху Святого Лаврентія.
Річ у тім, що весь цей район був обраний для проведення Всесвітньої виставки 1967 року. 28 березня 1963 року за підтримки обох рівнів уряду мер представив пресі майбутню територію Expo. Очікувалося, що виставку, об’єднавчою темою якої була Terre des Hommes, відвідає 62 країни та 50 мільйонів відвідувачів. Після численних дебатів мер міста Жан Драпо вирішив провести захід на островах, розташованих посеред річки Святого Лаврентія.
Місто Монреаль дуже вдало використало наявні острови, але вирішило утворити ще один, новий острів. Його основою, якраз і став острів Моффат. Так було вирішено дати нову назву новоутвореному острову — Нотр-Дам. Загалом плани саме стосовно цього острова були грандіозні. Планувалося, що після Expo на острові Нотр-Дам звільниться місце для житлової та комерційної забудови, що принесе мільйони доларів муніципальних податків.
У Сен-Ламберті виступили проти проєкту, тому що острів Моффат був власністю цього міста, а не Монреаля. Уряд Квебеку делегував свого міністра муніципальних справ П’єра Лапорта з Ламберта для того, щоб знайти вихід. У підсумку через місяць уряд Жана Лесажа вирішив, що Монреаль стане власником острова Нотр-Дам після Expo.
Початок робіт
Роботи з підготовки островів були урочисто розпочаті з великою помпою 12 серпня 1963 року на острові Сент-Елен. Для нових розробок знадобився 28 мільйонів метричних тонн породи, що надходила, серед іншого, від будівництва метро Монреаля. З 1963 до 1967 року для облаштування ділянки використовувалися насипні матеріали з розкопок метро та мосту-тунелю Луї Іполіта Лафонтена. Острів Раунд був об’єднаний з островом Сент-Елен, пірс Маккея розширено, а острів Нотр-Дам утворено вздовж морського шляху з острова Моффат.
За оцінками, створення острова Нотр-Дам коштувало 12 мільйонів доларів. 30 червня 1964 року місто Монреаль передало острови компанії Expo 67. Після цього почалося будівництво 850 павільйонів та інших будівель.
Expo 67 була урочисто відкрита 27 квітня 1967 року. До її закриття 29 жовтня на островах побувало 50 мільйонів відвідувачів. На острові Нотр-Дам були розташовані такі важливі павільйони, як павільйони Канади, Квебеку, Франції, Німеччини та СРСР. Тут також було створено кілька каналів, наприклад, Озерна регата і парк Нотр-Дам, де можна і нині влаштувати пікнік або порибалити.
Перед закриттям цього грандіозного заходу мер Монреаля Драпо оголосив, що з 1968 року Expo стає постійною виставкою під назвою Terre des Hommes. Таким чином, житлове та комерційне призначення острова Нотр-Дам ніколи не відбудеться.
Основні події
Відтак у травні 1968 року Terre des Hommes було урочисто відкрито в присутності прем’єр-міністра Канади П’єра Трюдо. Для проведення Олімпійських ігор 1976 року на острові Нотр-Дам буде побудований басейн для змагань. Його розмістили паралельно морському шляху, довжина басейну сягала 2,2 кілометра. Тут під час олімпіади проводили змагання з веслування на байдарках і каное.
Далі більше, у 1978 році для проведення Монреальського Гран-прі Формули-1 тут з’явився і був урочисто відкритий автодром під назвою Gilles-Villeneuve.
А ще через два роки острів Нотр-Дам був обраний місцем проведення Міжнародних виставок квітів, перших у Північній Америці. Ця знакова подія з’явилась тут не випадково. Були використані переваги інфраструктури, яка на той момент вже була на острові. Багатьма ландшафтними садами можна насолоджуватися й понині.
У 2000 році Parc des Îles було перейменовано в Parc Jean-Drapeau на честь мера Монреаля, ініціатора Expo ’67. Цей парк об’єднав усі території островів Нотр-Дам і Сент-Елен, які займає Виставка. У 1991 році на південній частині острова був створений пляж. Цей пляж, може вмістити понад 5000 людей на день, він є місцем відпочинку, яке дуже популярне серед монреальців. Ініціатором його будівництва виступила адміністрація мера Жана Доре. Цей пляж у 2015 році офіційно отримав назву «Пляж Жан-Доре».