Парк Ла-Фонтен, має давню історію, яка сягає ще Вікторіанської епохи. Це місце відпочинку мешканців Монреаля стало одним із найпопулярніших від самого моменту створення парку. Зважаючи на поважний вік, природно, що його не один раз реконструювали та удосконалювали. Про все це читайте на montreal-name.com.

Ферма Логан 

Урочисте відкриття парку відбулось у 1874 році, якраз у середині вікторіанської епохи. Острівець зелені та відпочинку, парк глибоко запав у душі жителів Плато-Мон-Руаяль і став популярним місцем сімейного відпочинку.

Parc La Fontaine розташований на території колишньої ферми Логан. В 1845 році територія колишньої ферми була передана уряду Канади, якраз для створення тут паркої зони. До цього тут жили й тренувалися військові, а саме солдати британського гарнізону. А починаючи з 1874 року місто орендувало частину цієї ферми. 

Перші роботи по будівництву й розбивці парку були розпочаті у 1888 році. Через кілька років сюди були перенесені теплиці з площі Вігер. Так, що саме тут у парку, аж до 1952 року вирощувались усі квіти, що прикрашали Монреаль. На початку XX століття в центрі парку було викопано два ставки. А у 1929 році був побудований освітлений фонтан, який додав світла й зробив парк ще більш кольоровим. 

Парк став важливою частиною життя франко-канадських мешканців Монреалю, він підкорив їх серця. Тому було прийнято рішення про перейменування його на честь Ла Фонтена, франкомовного прем’єр-міністра Об’єднаної Канади. Так з парку Логан він став парком Ла Фонтена. 

Парк Ла Фонтена

Ця подія сталася під час параду Сен-Жан-Батист у 1901 році. Це перейменування суттєво вплинуло  на подальше життя парку. Він стане місцем збору франко-канадців під час народних свят, тут встановлять пам’ятники відомим франкомовним діячам: Адаму Долларду де Ормо, серу Луї-Іполиту Ла Фонтену, Феліксу Леклеру і Шарлю де Голю, всі вони були вшановані такою честю.  

Що ж стосується Луї-Іполита Ла Фонтена, то він почав привертати до себе увагу ще в юному віці. У Монреальському коледжі, де він навчався в 1820 році, він одразу відзначився своєю любов’ю до роботи, а головне, своєю чудовою пам’яттю. Однокласники називали його “великою головою”. Луї-Іполит вважався одним з найобдарованіших учнів, хоча завжди залишався другим у своєму класі.

У 1830 році він почав активну політичну діяльність і легко став членом парламенту від Терребонна в палаті громад Нижньої Канади. Так само легко він був переобраний туди в 1834 році.

В асамблеї молодий член парламенту швидко став відомим завдяки несамовитій підтримці, яку він надавав найбільш пристрасним лідерам, Луї Бурдажу та Луї-Жозефу Папіно.

Під час свого правління, з березня 1848 по жовтень 1851, Ла Фонтен представив проєкти створення апеляційного суду з чотирьох суддів, Верховного суду Канади. Саме Ла Фонтен створив Вищий суд, як суд першої інстанції та Окружний суд для дрібних справ. В 1849–1850 роках були накреслені основні лінії судової організації Нижньої Канади.

“Грати” за правилами Марселя

Для франко-канадців прем’єрство Ла Фонтена поклало кінець епосі безплідних заяв про націоналізм. За його правління для них були відкриті нові шляхи в галузі управління, права, освіти, поселення та політики. Все це засвідчувало силу національної єдності та співпраці тих, кого об’єднали історія та географія.

Отже, в зв’язку з перейменуванням парку, його приналежність до франко-канадської культури Монреаля стала ще більш помітною. Письменник Мішель Трамбле у романі “Товста жінка по сусідству вагітна”, писав, що парк був величезний, але щоб “грати”, згідно з правилами Марселя, потрібно було увійти в зелену зону, яка пролягала вздовж вулиці Калікса-Лавале…