Як стало відомо з появою ведмедя в Дорвалі, приміському містечку на острові Монреаль, дикі тварини не завжди обмежуються відвідинами сільської місцевості. Іноді в них з’являється бажання долучитись до міського життя. І Монреаль, як мегаполіс не є винятком, як місто здійснення цих бажань.
Хоча тут досить рідко можна побачити таких габаритних ссавців, як ведмеді, вовки чи лосі, які наважуються заплисти на острів, але такі випадки бували в минулому. А от звірі скромніших розмірів тут не рідкість. Навіть більше, нині Монреаль переповнений тваринами, які звикли до міського способу життя. Більш детально про них читайте на montreal-name.com.
Ведмеді в мегаполісі
У неділю, коли більшість мешканців Монреалю, відпочивали, готуючись до нового трудового тижня, на вулицях міста з’явився чорний ведмідь. Він не робив нічого особливого, не був агресивним, він просто блукав, а, можливо, прогулювався мегаполісом більшу частину цього недільного дня. Команда рятувальників тварин, яка прибула, щоб знешкодити небезпечного звіра, вирішила застосувати для цього транквілізатори.
І хоч, на вигляд це був молодий, однорічний ведмідь, він міг завдати комусь шкоди, чи то з переляку, чи то з необережності. Тому щоби приборкати дику тварину, яка закінчила свою подорож містом залізши на дерево, її усипили. Одразу слід зауважити, що в житті ця процедура відрізняється від того, що показують у кіно.
Адже в кінематографічній версії після пострілу і влучання дротика у тварину, вона, якщо не моментально, то через пару секунд падає, засинаючи. Насправді вся історія дещо розтяглася в часі. Спочатку рятувальники вистежили звіра, потім поцілили в нього, а через якийсь час він заснув, бувши знешкодженим, але не пораненим.
Спочатку, до слова, говорили, що за віком, це дитинча ведмедиці, але пізніше цю версію спростували — ведмежа виявилося, хоч і досить молодим, але ведмедем, тобто хижаком. Основна версія появи звіра в місті — пошук їжі, хоча, можливо, його, якимось чином привезли вантажівкою. У будь-якому випадку після знешкодження, тварина була переміщена в дику природу.
Дрібна фауна Монреаля
Якщо поява ведмедя на вулицях мегаполіса, це надзвичайна ситуація, то більш дрібні представники місцевої фауни, які мешкають у місті, займаючись своїми справами й не привертаючи особливої уваги людей, не рідкість. Так сталося, що вони уподобали для цього гору Роял. Одна з таких знаних представниць це сіра вивірка, яка, безсумнівно, є тією твариною, яку тут можна зустріти найчастіше.
Чому саме Роял, запитають монреальці. Ну, по-перше, це гарне середовище існування, мова про парк. По-друге, там багато їжі. І, хоча нині виникає певна проблема з годуванням, ініціаторами якої стали саме люди, які дуже надмірно підгодовують тварин, звірям там подобається, а сірі вивірки не виключення.
На місцевих пікніках можна досить часто спостерігати, як сірі тваринки залазять на стіл і намагаються вкрасти їжу. Навіть коли люди, хочуть їх відігнати, вивірка пищить, даючи зрозуміти, що без частування нікуди не піде. У такі моменти вони можуть бути досить агресивними, і навіть спроможні вкусити людину. І якщо так сталося, то слід обов’язково звернутись до лікаря. На щастя, відомо, що вони не передають сказ. А іронія долі полягає в тому, зробили їх такими саме люди.
Живуть тут і руді вивірки, які дещо менші за своїх сірих родичів. Крім того, руденька хвостата тварина в рази делікатніша, більш полохлива, і вона рідше наближаються до людей. Цього виду вивірок на горі Роял дещо менше, бо вони віддають перевагу хвойним лісам, а тут більш розповсюджені кленово-гікорієві дерева.
Ну іще один представник, який обмилував монреальську гору це східний бурундук. Він теж веде більш скритний для людського ока спосіб життя, і так само полохливий, як руда вивірка. Можливо, це пов’язано з тим, що представників цього виду тут не так багато. Але якщо, бувши на горі, хтось почув тривожний крик, «кака-кака-кака», то це він східний бурундук, а не якась там пташка.
Міські друзі
Окрім перелічених тварин, чи тваринок, якщо виходити з розміру, на горі живуть єноти, скунси, бабаки. Як бачимо, тут представлений весь спектр міських та приміських тварин. Цих звірів можна побачити на вулицях міста, у житлових районах та великих парках, ну і, звичайно, на горі Роял.
Єнот — це взагалі місцева «гірська класика». Його дуже легко помітити в тутешньому природному середовищі існування. Щоби поспостерігати за твариною, слід просто подивитися на високі дерева, особливо у сутінках і на світанку, і ви обов’язково побачите єнота.
Як і єнот, скунс — нічна тварина. На відміну від бабака, який навпаки, веде денний спосіб життя. Тому його легше помітити, особливо він полюбляє робити свої важливі бабакові справи поблизу будівель. На горі, навіть, є чудове місце для спостереження за бабаками, скунсами та подібними тваринами — це гірське кладовище. Це не дивно, адже на погості, зазвичай, менше людей, а собак практично немає, тут більш відкрита місцевість, тому можна спостерігати за тим, що відбувається здалеку.
Але є і неприємні моменти. До прикладу, бабаки завдають шкоди, риючи ями поблизу надгробків. Ба більше, іноді вони витягують звідти уламки трун та, навіть, кістки, що не лише не подобається родичам померлих, але й може їх травмувати морально чи психологічно.
Була одна тварина, така собі «санітарка лісу», яка могла регулювати кількість бабаків і тим самим мінімізувати шкоду, якої вони завдають кладовищам, мова про лисицю. Та, на жаль, саркоптозна короста, ймовірно, принесена сюди собаками, завдала рудій у 2008 році великої шкоди, після якої місцеві лисиці так і не оговталися. У результаті нині їх набагато важче помітити на горі Роял, ніж це було кілька років тому.
З іншого боку, у регіоні Монреаля загалом, так само як на горі Роял з’являється все більше й більше бавовняних кроликів. Як і лисиця, це, по суті, нічна тварина. Але її можна побачити й рано вранці, коли кріль ще не закінчив свої важливі нічні кролячі справи, або під час сутінок, коли він лише береться за ті справи.
Летючі ссавці
Розповідь про дику фауну Монреаля, або гори Роял була б не повною, якби ми не розповіли про кажанів. До прикладу, на горі Роял їх нарахували чотири види. Хоча після того, деякі з них зникли безвісти.
Такий випадок — у 2006 році в природних парках Монреаля проводили інвентаризацію, і тут на горі знайшли маленького коричневого кажана. Це був один із тих видів кажанів, який найбільше постраждав від синдрому білого носа, тобто грибкової інфекції. Така сама доля спіткала ще один вид кажанів, який жив на гірських просторах, мова про північного довговухого кажана.
З іншого боку, великий коричневий кажан усе ще дуже поширений у цій місцевості. Його можна часто побачити влітку на горі Роял, коли над нею спускаються сутінки. Вони обмилували собі трав’янисті ділянки та відкриті простори. Якщо придивитись уважно, то можна помітити, що в цього виду дещо нестабільний політ. Але насправді багаторазове кружляння, це ніщо інше, як полювання на місцевих комах, якими він харчується. Коли хочеться їсти не до естетики.
Загалом, якщо спуститись із гори Роял, то в Монреалі можна побачити таких тварин, як койот, білохвостий олень, скунси тощо. З птахів, які віддають перевагу місту перед лісом, можна зустріти сніжну сову.
Джерела:
- https://ici.exploratv.ca/blogue/animaux-montreal-images-photographie-faune-ville-urbain/
- https://ici.radio-canada.ca/ohdio/premiere/emissions/tout-un-matin/segments/entrevue/356536/ours-noir-dorval-faune
- https://www.lapresse.ca/voyage/quebec-et-canada/2021–06–22/a-la-decouverte-des-petits-habitants-du-mont-royal.php