Гідроелектростанція la rivière des Prairies, одна з найстаріших у провінції Квебек, була побудована компанією Montreal Light, Heat and Power між 1928 і 1930 роками. Тут виробляли електроенергію, після того, як права на неї отримала компанія Back River Power Company, пристосувавши для цього новозбудовану греблю, попри помітний вплив на навколишній ландшафт через затоплення островів.
Це стало ключовим кроком в електрифікації Монреаля та викликало певну напруженість у стосунках із місцевими мешканцями. Але нині мова піде не про електрифікацію мегаполіса, далі розповідь про дамбу та її вплив на довкілля, подробиці читайте на montreal-name.com.
Передісторія будівництва
Гідроелектростанція La rivière des Prairies розташована між берегами Лаваля та Монреаля. Ця бурхлива річка, справжній хребет архіпелагу Монреаль. Вона нагадує мешканцям мегаполіса, особливо тим, хто живе на півночі, що вони є справжніми остров’янами. Ця річка бурхливо несла свої води від озера Deux Montagnes до річки Saint Laurent.
Річка довгий час залишалася важливим, хоча і складним, водним шляхом, як для корінних народів, так і для колонізаторів, які сюди прибули, мисливців, лісорубів тощо. Від гирла річки потрібно було подолати чотири пороги, щоб дістатися до озера Deux Montagnes. Це не було безпечним заняттям. Починаючи з 1615-х років тут потонуло чимало достойних людей, які хотіли освоїти ці землі, приборкавши річку.
На рубежі XX століття виникають перші плани будівництва каналу, який би з’єднав Монреаль із затокою Джорджіан в Онтаріо. Ця водна артерія мала пролягати старим торговим шляхом, та виходити до Deux Montagnes, і далі до мегаполіса. Але економічний потенціал річки виявився геть іншим.
До XX століття рушійна сила порогів дозволяла будувати тут лісопильні та борошномельні млини. Починаючи з 1910-х років приватні гідроелектроенергетичні компанії так само хотіли використовувати силу течії річки, побудувавши тут електростанції. Але муніципалітети та мешканці прибережних районів побоювалися наслідків таких проєктів. На їх думку, були б не лише затоплені сільськогосподарські угіддя, але й відбулося обмеження судноплавства та посилилось забруднення через стічні води, які мали скидатися кількома трубопроводами.
Зіткнувшись зі складнощами в досягненні згоди з місцевими муніципалітетами й мешканцями, директор гідравлічної служби Montreal Island Power Co. Артур Амос вирішив не звертати уваги на всі заперечення проти проєкту, чітко окресливши свою головну мету — отримання схвалення провінційного уряду.
Головною перепоною на шляху будівництва греблі стали стічні води, що скидалися в річку Prairies, і неслися течією, розчиняючись у річці. Та з будівництвом електростанції, нечистоти могли стати «стоячими». Відтак урядові органи просили Montreal Island Power Co. проконсультуватися з муніципалітетами, щоб знайти розв’язання цієї проблеми. Оскільки будівництво очисної станції вважалося занадто дорогим, був запропонований проєкт об’єднання стоків стічних вод у єдиний колектор, який мав скидатися далеко від майбутнього водосховища.
Початок робіт
У підсумку станом на 1923 рік — компанія Montreal Island Power Co. таки отримує дозвіл на реалізацію свого проєкту. Уряд переконаний, що нова електростанція сприятиме промисловому розвитку регіону. Згідно з тодішніми звичаями, компанія отримала право на використання водних ресурсів річки Prairies за щорічну плату в розмірі 6000 доларів протягом наступних 60 років.
Після оголошення в 1923 році про підписання угоди між урядом і Montreal Island Power Co. серед населення почало ширитися невдоволення. Відтак проєкт був відкладений ще на кілька років, а мешканці, що проживали на обох берегах річки залишалися в невизначеності, адже їх не дуже інформували про плани будівництва. У 1928 році, коли будівництво таки розпочалося, а невдоволення та занепокоєння відновилися.
Проте станом на осінь 1928 року будівництво греблі йшло повним ходом. Згідно з планами, вона мала бути приблизно 700 футів у довжину, 100 футів у ширину та 70 футів у висоту. Її почали зводити на північному березі річки, за дві милі на схід від мосту Віо. Установка складалася з десяти генераторів потужністю 12 тис. к.с. кожен, які за нормальних умов забезпечували б загальну потужність 50 тис. к.с.
До того ж генератори мали розташувати згідно з технічними вимогами по всій довжині будівлі, на відстані сімдесят із половиною футів один від одного. Рівень падіння води мав коливатися від вісімнадцяти до двадцяти шести футів, що мало позитивно вплинути на продуктивність.
При цьому за допомогою земляної дамби було зведено штучний острів, який з’єднали з островом Монреаль бетонною греблею, що перетинала затоку. Так само вздовж берега Монреаля, аж до монастиря Сакре-Кер тяглася дамба, яка закінчилася на вулиці Сен-Шарль. Контракт на виконання робіт було доручено компанії Peter Lyall & Son Construction Co. Але остання, своєю чергою, передала частину робіт іншій великій будівельній компанії Gorman and Peckham.
На початку встановили лише шість із десяти генераторів. Три з них були виготовлені компанією Dominion Engeneering Works, а інші три — компанією Canadian Allis-Chalmers. Компанія Dominion Bridge Company поставила сталеві конструкції, засувки, шлюзові ворота, крани тощо. Електричне обладнання надійшло від компанії Canadian General Electric Company. І, нарешті, компанія Power Corporation of Canada відповідала за плани та кошториси, а також наглядала за якістю роботи.
На момент початку будівництва на будівельному майданчику працювало понад 800 осіб, субпідрядники мали у своєму розпорядженні потужну робочу силу та відмінне обладнання, що дозволила без зволікань розпочати будівництво великої бетонної греблі.
Проблеми під час будівництва
Стосовно будівництва каналізації, яка стала каменем спотикання на початках. Контракт на її будівництво було укладено з компанією Cook Construction. Але виникли певні складнощі. Підрядники стверджували, що оскільки рівень води в річці значно підвищився, після початку будівництва греблі, вони не можуть будувати каналізацію за попередніми планами. Але це були не єдині проблеми пов’язані з будівельними роботами.
Так на початку зими 1929 року, через рух льоду на річці Оттава, поблизу одного з островів гребля була повністю затоплена. Це призвело до негайного припинення робіт. Все сталося, коли робітники були на роботі, із самого ранку річка раптово піднялася, і за короткий час затопила машини, кесони та турбіни, тим самим, паралізувавши все будівництво.
Наслідки будівництва греблі
Відтоді як дамба таки була побудована, la rivière des Prairies, яка ніколи не була судноплавною в промислових масштабах, повністю змінила свій вигляд. Тепер це вже була не річка, а, по суті, гарне глибоке озеро, яке забезпечувало можливість любителям яхтингу, займатись своєю улюбленою справою, їх тут чимало.
Звичайно, будівництво суттєво вплинуло на ландшафт la rivière des Prairies. Знаменитий водоспад Gros-sault повністю зник, а кілька островів було затоплено. Млин Crochet також був зруйнований під час робіт. Однак попри все, гребля мала вирішальне значення для постачання електроенергії на острови Ісуса та Монреаль. Тому зміни в ландшафті були прийняті.
Джерела:
- https://www.histoiresdecheznous.ca/v2/rivieres-prairies-mille-iles_rivers/histoire/barrage-hydroelectrique-milieu-urbain/
- https://www.tourismelaval.com/explorer-possibilites/attraits/centrale-de-la-riviere-des-prairies
- https://ville.montreal.qc.ca/memoiresdesmontrealais/la-riviere-des-prairies-au-coeur-de-lhistoire-montrealaise