Монреаль, розташований на півдні провінції Квебек, має континентальний вологий клімат, який визначає ритм життя як міських жителів, так і сільськогосподарських громад, що його оточують. Зими тут холодні та сніжні, середня температура в січні коливається навколо −10 °C, іноді опускаючись нижче −20 °C. Натомість літо тепле і вологе, середня температура в липні становить близько 24 °C, часто спостерігаються спекотні періоди.
Опади протягом року розподіляються відносно рівномірно, загальна їх кількість становить приблизно 1000 міліметрів, а в зимові місяці переважає сніг. Цей клімат визначає конкретний графік вегетаційного періоду, який зазвичай триває 160–180 днів між останніми весняними заморозками в травні та першими осінніми заморозками у вересні або жовтні. А як цей клімат впливає на розвиток сільського господарства та урожайність у регіоні, можна дізнатися за посиланням: montreal-name.com.
Монреальські кліматичні виклики
Природно, що саме цей континентальний вологий клімат визначає ті культури, які можна вирощувати в районі Монреаля. Відтак зернові культури, такі як пшениця, ячмінь і кукурудза, добре ростуть у теплі літні місяці, а коренеплоди, такі як морква, буряк, а також кабачки, підходять для коротшого вегетаційного періоду.
Крім того, на околицях Монреаля досить успішно можна вирощувати фрукти. До прикладу, яблука, груші та різноманітні ягоди. А такі, як малина й чорниця, навіть виграють від холодних зим, які сприяють їхньому правильному зимовому сну й розвитку бруньок. Однак найвідомішим прикладом високоцінного садівництва в кліматичних умовах Монреаля є короткосезонний канталуп — розкішна диня, яка історично вирощувалася в теплицях регіону.
Ці дині вимагають ретельного контролю температури та управління ґрунтом, щоб дозріти в обмежений період без заморозків, що робить їх однією з найцінніших, але й найскладніших культур для місцевих фермерів.
Проте монреальські землероби досягли певних успіхів у вирощуванні цієї баштанної культури. Місцеві фермери Декарі та Горман впродовж кількох років займалися селекцією цієї дині. У підсумку вони змогли отримати той самий сорт, скибку якого свого часу продавали в ресторанах США дорожче за стейк.
Усе це стало можливим завдяки відбору насіння, його ранньому посіву навесні та особливому догляду. У підсумку фермери змогли виростити рослину, яка відповідала бажаному смаку та формі. Вирощування розпочиналося в березні, коли насіння дині поміщали в торф’яні контейнери під теплі грядки. Теплі грядки використовувалися фактично як невеликі теплиці, обладнані подвійними вікнами, що виходили на південь.
Цей сорт був відомий місцевим жителям як «монреальська диня». Він був не просто фруктом — він був свідченням людської працьовитості та терпіння. Кожна рослина вимагала ретельного догляду. До прикладу, ґрунт потрібно було збагачувати, контролювати його температуру й дотримуватися графіка поливу з точністю до години. Короткий безморозний сезон давав лише невеликий проміжок часу для дозрівання цих динь, проте фермери вдосконалили техніки, щоб отримувати й солодкість, й аромат.
Для місцевих жителів і гурманів дегустація цього сорту дині була рідкісним привілеєм, нагородою за ретельну працю, яка стояла за нею. Монреальська диня стала більше ніж просто врожаєм — вона красномовно символізувала ще й рішучість фермерів, які сезон за сезоном боролися з кліматичними обмеженнями, демонструючи, що завдяки наполегливості та майстерності, навіть найскладніші рослини можуть приносити плоди.
Особливості вибору культур
Але не динею єдиною живуть монреальські фермери, попри те, що сезонні виклики ускладнюють прийняття рішень щодо вирощування. Пізні весняні та ранні осінні заморозки можуть пошкодити врожай саме тоді, коли рослини починають цвісти або плодити.
Сильні снігопади та ожеледь узимку впливають на інфраструктуру та обладнання фермерських господарств, а літня вологість збільшує ризик грибкових захворювань, зараження шкідниками та інших факторів, що негативно впливають на врожай. Такі умови впливають не тільки на врожайність, але й на якість продукції, що вимагає від виробників пильності та стратегічного планування.
У таких непростих умовах адаптація стала ключовим фактором успіху сільського господарства в регіоні Монреаля. Фермери використовують різні стратегії для зменшення кліматичних ризиків. Усе частіше віддають перевагу коротко сезонним і морозостійким сортам, що дозволяє врожаю дозріти до настання холодів.
Розподіл посівних термінів допомагає зменшити ризики й гарантує, що одна подія не знищить увесь урожай. Теплиці та сільське господарство з контрольованим середовищем розширюють можливості вирощування високоцінних культур, таких як помідори, листова зелень і дині, а різноманітність культур — висаджування суміші видів і сортів — підвищує стійкість до шкідників, хвороб і екстремальних погодних умов.
На що ще впливає суворий клімат
Так само вирішальне значення має управління водними ресурсами. Весна приносить сильні дощі, але за ними можуть настати літні посухи, тому системи зрошення та дренажу повинні бути ретельно відкалібровані для підтримки здоров’я ґрунту та росту культур.
Вплив клімату поширюється не тільки на поля. Він визначає весь ланцюжок постачання продовольства, впливаючи на те, як утримують худобу, як зберігають врожай і коли його можна транспортувати на ринки. Наприклад, спекотні періоди можуть знизити приріст ваги худоби та виробництво молока, а надмірні опади можуть перешкоджати роботі техніки під час критичних періодів посіву або збору врожаю.
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН визначає шість ключових стратегій адаптації. Мова про коригування термінів посіву, впровадження різних видів або сортів, удосконалення систем водопостачання, оптимізацію сільськогосподарських ресурсів, розробку нових сортів сільськогосподарських культур та управління ризиками пожеж.
Що ж стосується Монреаля, то взаємодія клімату та сільського господарства тут є постійним компромісом між можливостями та обмеженнями. Хоча довші та тепліші літа, спричинені зміною клімату, можуть обіцяти подовження вегетаційного періоду.
Робота з монреальським кліматом, а не проти нього
У таких умовах фермери все частіше експериментують, шукаючи стійкі сорти рослин, застосовуючи інноваційні методи вирощування та покладаючись на знання, передані з покоління в покоління, щоб упоратися з невизначеністю. Керівним принципом є різноманітність — багато видів культур, різноманітні графіки посіву та гнучкі системи управління.
Зрештою, історія сільського господарства Монреаля є свідченням його адаптивності. Фермери регіону навчилися працювати з кліматом, а не проти нього, вибираючи культури, що відповідають сезонним реаліям, зменшуючи ризики за допомогою інфраструктури та планування, а також упроваджуючи інновації там, де традиційні методи виявляються неефективними.
Від розкішних канталуп до основних зернових та овочів — взаємозв’язок між кліматом і сільським господарством у Монреалі є динамічним, складним і нерозривним, але це живий діалог між природою та людською винахідливістю.
Джерела:
- https://montreal.ca/en/articles/urban-agriculture-strategy-adapting-to-climate-change-18674
- https://climateatlas.ca/agriculture-and-climate-change
- https://agriclimat.ca/en/
- https://www.meteoblue.com/uk/weather/historyclimate/climatemodelled/montr%C3 %A9al_canada_6077243
- https://www.journaldemontreal.com/2020/09/04/la-fabuleuse-histoire-du-melon-de-montreal