У 2012 році офіційно свою роботу розпочала організація Miel Montréal. Це абсолютно нова організація, яка займається підвищенням обізнаності та підтримкою запуску бджільницьких проєктів. Miel Montréal розробляла низку послуг, починаючи від установки до повного управління пасіками, на додаток до пошуку мережі пасічників Монреаля. Створення такої організації в мегаполісі красномовно свідчіть про ставлення в місті до галузі бджільництва. Більш докладно про все це читайте на montreal-name.com.
Конкуренція між бджолами
Після чого з’явилося щонайменше 5 нових проєктів, завдяки чому кількість відомих пасік досягла 20 із загальною кількістю 161 вулик. 15 із цих пасік управлялися й управляються студентськими організаціями чи групами, тоді як 5 інших — окремими особами. Умови навколишнього середовища, з якими довелося зіткнутися пасічникам Монреаля, характеризувалися м’якою зимою, ранньою весною та посухою в липні.
Високий вміст ртуті вплинув на чисельність кліщів варроа, дрібного паразитичного кліща бджіл, поширення якого в глобальному масштабі вважається однією з причин погіршення здоров’я колоній. Ніколас Трембле, агроном і радник із бджільництва з Дослідницького центру тваринництва Дешамбо, пояснив, що рання весна вплинула на те, що з’явилося додаткове покоління кліщів варроа. Цей кліщ висмоктує з бджіл та їхніх личинок жирове тіло, викликаючи хворобу варроатоз, а якщо колонія заражається кліщем масово, то може навіть вся загинути.
М’який клімат також вплинув на збільшення кількості випадків роїння (коли бджоли прагнуть покинути свій вулик, щоб знайти новий), оскільки бджоли також розмножувалися швидше й опинялися в ситуації коли вулики ставали замалі. Що стосується посухи, то вона негативно вплинула на кількість квітів, зменшивши кількість доступного пилку та нектару. Крім стресу для бджіл, це явище призвело до збільшення кількості випадків грабіжництва (нападу одного вулика на інший із метою крадіжки меду). Про такий факт повідомили бджолярі Олександра Бодуен, Ноемі Десбієн-Riendeau й France Aubut, які весь цей час спостерігали за життям своїх підопічних.
Задовільний урожай
У підсумку всі ці фактори разом вплинули на врожай бджолярів — він, ясна річ, зменшився.Три згадані вище спеціаліста отримали в середньому 15 кг із вулика, однак, при цьому, Франс Обю вважає, що врожай був задовільним, враховуючи випадки роїння та посухи. За словами Ніколя Трамбле, урожай був нижчим за середній у всій частині провінції, розташованій на захід від Квебеку, весь регіон постраждав від посухи.
У сільській місцевості, для цього ж регіону, середній урожай становить зазвичай близько 50 кг із вулика, тоді, як на захід від Квебеку він становить більше ніж 80 кг.
Тобто, сільські пасіки продуктивніші за міські? За словами Олександри Бодуен, усе ще важко сказати, що таке хороший урожай у контексті Монреаля, оскільки відновлення бджільництва відбулося нещодавно, і встановити тенденцію не так уже і просто. Ноемі Десб’єн-Ріндо також зазначає, що її організація, як і деякі інші, усе ще вдосконалює впровадження ефективного методу координації навколо своїх пасік.
Слід також сказати, що кілька монреальських пасік переслідують цілі підвищення обізнаності, експериментування та навчання порівняно з більшістю пасік, розташованих у сільській місцевості, де вся робота орієнтована на виробничу функцію. Велика кількість врожаю у Квебеку також свідчить про те, що міське бджільництво може бути таким же продуктивним, як і сільське з огляду на кількість меду на вулик. Проте міські пасіки зазвичай мають менше вуликів.
Майбутні перспективи бджільництва в Монреалі
Зростання активності бджільництва в Монреалі викликає певні питання, наприклад: який вплив інтродукції бджоли на інших комах-запилювачів в екосистемі Монреаля? На думку Ніколя Трамбле, створення великої кількості пасік може викликати конкуренцію з комахами-запилювачами. Принаймні це спостерігається в сільській місцевості. Але це явище важко задокументувати, оскільки більшість комах-запилювачів, на відміну від бджіл, не живуть колоніями, і тому їх важче спостерігати. Тему потрібно детальніше задокументувати для міського середовища.
Крім того, скільки пасік становить «пропускну здатність» такого міста, як Монреаль? Чи існує точка насичення, яку не можна перевищувати? Взагалі кажучи, це обмеження залежить від середовища перебування: у Сен-Гіацинте, де домінує монокультура, не можливо підтримувати стільки вуликів, скільки в Бас-Сен-Лорані, де різноманітність культур є більшою. При цьому, єдиний спосіб відповісти на це питання — спостерігати за поведінкою бджіл (особливо за грабіжництвом) і наявністю медоносних рослин (з яких бджоли отримують свої запаси). Спостереження, старанно практикують пасічники Монреаля.
З цього ж приводу в меморандумі, представленому під час громадських консультацій щодо міського сільського господарства, Департамент громадського здоров’я запропонував перерахувати розміщення пасік або, навіть, встановити максимальну кількість вуликів на власника аби в певному секторі уникнути ризиків перенаселення бджіл. Щоб збільшити пропускну спроможність Монреаля, також було збільшено кількість медоносних рослин, сприяючи їх посадці в забудовах.
Саме з метою оцінки взаємодії бджіл з екосистемою Монреаля Лабораторія міського сільського господарства зібрала зразки меду з більшості пасік Монреаля. Ці зразки проаналізують, щоб визначити, яким типом квітів харчуються монреальські бджоли. Деякі зразки також слід перевірити, щоб визначити наявність забруднюючих речовин. Подібні дослідження, проведені в Парижі, показали, що міський мед має дуже низький рівень забруднень. Ця дослідницька лабораторія, що базується на UQAM, також має багато інших проєктів для кращого документування проблем міського бджільництва та місцевих запилювачів, а також міського сільського господарства загалом.
Якщо спокушає міське бджільництво
Яскравий приклад того, як мають вести справи міські бджолярі можна прослідкувати на прикладі комунікаційної компанії Бінфілда. Коли фірма розширилася до Монреаля і розпочала надавати тут свої послуги у 2020 році, вони привезли із собою вулики. Слід зауважити, що ще з 2018 року міські об’єкти Бінфілда оснащені вуликами Alvéole. Тому, було вирішено взяти участь у міському бджільництві, щоб надихнути спільноту переосмислити міський простір і зробити більше для довкілля.
Привезені вулики з Бінфілда були встановлені в середній школі Монсеньйора Річарда. Напевно, що бджолам від того теж стало весело, адже вони є невіддільною частиною програми Science 2.0 ESMR. Крім того, школа змогла продавати мед, вироблений у цих вуликах, щоб фінансувати свою молодшу групу робототехніки Roblox. Ці вулики не тільки навчали й надихали, але й безпосередньо підтримували й фінансували освіту та заходи STEM.
Ця історія наочно демонструє, як міське бджільництво може допомагати. Не лише екосистемі міста, роблячи її більш чистою, наближеною до живої природи та пристосованою для життя в умовах мегаполіса. Але й економічно, адже продаж меду посприяв тому, що учні молодших класів змогли відвідувати гурток робототехніки. А деякі технічно підковані працівники компанії ще й мали можливість стати волонтерами на Roblox.