Як відомо, Монреаль певний час був під водою. Причому море яке його накрило, простягалося від сучасного Квебека до Кінгстона, Онтаріо, через озеро Шамплейн, що у Сполучених Штатах. Що правда є нюанс, у той час, а це близько 10 000 років тому, на території землі був льодовиковий період і температура води була близько восьми градусів за Цельсієм. Про морську історію Монреаля, про стародавнє море Шамплейн та про те, як морські шляхи нині впливають на життя мегаполіса читайте на montreal-name.com.
Затоплений Монреаль
Якби можна було б сісти в машину часу і пролетіли над районом Монреаля 12 000 років тому, ви б не побачили нічого, крім вершини гори Маунт-Рояль, тому що весь цей регіон був затоплений під стародавнім морем: морем Шамплейн. Тож наступного разу, коли стоятимете на оглядовому майданчику на вершині гори Маунт-Роял, уявіть, що ви стоїте на красивому маленькому острові, звідки відкривається вид на стародавнє море, наповнене китами.
Море Шамплейн утворилося під впливом льодовиків, які вкривали цю територію під час останнього льодовикового періоду. Подумайте про те, що нині вага двометрового шару снігу та льоду завдає шкоди будівлям в Канаді, Німеччині та Польщі. А тепер уявіть, що величезна вага двокілометрового шару льоду може зробити з ландшафтом. Масивні льодовики, які вкривали східну частину Північної Америки під час останнього льодовикового періоду, сильно розчавили землю під ними — фактично настільки, що коли льодовики відступили близько 13 000 років тому, щойно оголена земля була набагато нижче рівня моря. Відтак солона вода Атлантичного океану нахлинула й затопила регіон, утворивши величезне внутрішнє море, яке анахронічно називали морем Шамплейн.
Земля, яка була роздавлена льодовиками, зрештою повернулася назад. Геологи називають цей процес ізостатичним відскоком. Цій землі, яку ми називаємо домом, знадобилося близько 3000 років, щоб відновитися. У цей період у Монреалі мешкали акули й косатки, білухи й гренландські кити, а також могутній фінвал, за розмірами він поступається лише синьому киту. Маунт-Рояль був маленьким острівцем, укритим тупиками, тюленями та гніздовими морськими птахами.
Хоча поети Монреаля завжди називали Маунт-Роял стародавнім вулканом свого міста, насправді це стародавня вулканічна труба, магматична інтрузія. Яка різниця? Ну, як і різниця між горою та пагорбом, ця відмінність певною мірою довільна. І все-таки попри це — типовий вулкан утворюється, коли розплавлена лава виривається крізь тріщину в земній корі з великою силою. А вулканічні труби, навпаки, утворюються, коли розплавлена лава витікає з купи різних тріщин одночасно, з меншою силою, протягом сотень мільйонів років.
Вулканічна активність саме такого роду є тим, що створило гірський ланцюг, який починається з гори Маунт-Роял, а закінчується в південному Квебеку, приблизно за 15 кілометрів на північ від американського кордону, з його найвищою вершиною, що залишилася, горою Мегантік.
Море Шамплейн
Але повернемося до наявності моря у Квебеку. 20 000 років тому льодовики покривали весь Квебек аж до Нью-Йорка в Сполучених Штатах. Товщина льоду досягала 2 км. Таким чином, континент був похований під величезною вагою. Через глобальне потепління лід почав танути, що дозволило Атлантичному океану проникнути вглиб материка й утворити море Шамплейн. Згодом континент, який таким чином звільнився від ваги льоду, знову піднявся, що призвело до поступового відступу моря Шамплейн.
Протягом 3000 років південний Квебек був покритий морем, яке простягалося на 55 000 км. Завдяки численним скам’янілостям, знайденим на місці стародавнього моря, було виявлено, що багато тварин оцінили температурні умови цього середовища. Море Шамплейн було домом для великого біорізноманіття. Тут знайдено скам’янілості безхребетних: молюсків, мідій і губок. Також були виявлені скам’янілості таких риб, як мойва і тріска. Птахи, а також морські ссавці теж були знайдені в осадових відкладеннях стародавнього моря, наприклад, рорквали та тюлені.
У 2001 році в Сен-Фелікс-де-Валуа був виявлений викопний скелет білухи віком 10 700 років. Найповніший з тих 21 екземплярів, знайдених на сьогодні у відкладах моря Шамплейн. Ця тварина була морфологічно ідентична нинішнім білухам. У той час Сен-Фелікс-де-Валуа був під водою, а рослинність на його берегах нагадувала тундру північного Квебеку. Були ялини, берези та кущі верби та вільхи. На землі був мох і трава. Сліди, залишені відкладеннями моря Шамплейн, показують нам, що життя встигло закріпитися в цьому морі, попри його коротке існування в геологічному масштабі. Товариство палеонтології Квебеку запропонувало виставити 10700-річний скелет білухи в Монреальському біодомі.
Морський шлях Святого Лаврентія
Така історія взаємодії Північної Америки, Канади загалом, та Монреаля зокрема, з морем. З тих часів минуло дуже багато часу, але важливість цієї взаємодії, важливість морського шляху не стала меншою. За ці роки окрім білух та гренландських китів тут оселилися люди. Мало того, люди, які перетнули цілий океан для цього, а перед тим навчились робити кораблі.
Нині морський шлях Святого Лаврентія складається з великого набору взаємопов’язаних інфраструктур: канали, портові споруди та флоти ілюструють зв’язки між транспортним обладнанням, промисловим виробництвом і штучним середовищем, створеним людиною.
Ці дорогоцінні інфраструктури являють собою значні капіталовкладення, які вже амортизовані. Технічне обслуговування, модернізація та адаптація річково-морської мережі дозволяє задовольнити вимоги до пропускної спроможності, плинності та надійності, які висуває транспортна галузь.
З позиції вузла в ланцюгах постачання порти Святого Лаврентія стали каталізаторами, які з’єднують торгівлю, розвиток і промислові інновації. Міжконтинентальна торгівля становить більш ніж половину морських потоків портів Святого Лаврентія. Ця торгівля здійснюється з портами, розташованими на Атлантичному узбережжі та узбережжі Мексиканської затоки Сполучених Штатів. Порти Святого Лаврентія також виграють від інтеграції економічних ринків Центральної та Південної Америки.
Кораблі та товари
Загалом річка Святого Лаврентія має 20 комерційних портів і 14 портових інфраструктур (морський термінал, причал, рибальський порт). У 2021 році ці 34 морські інфраструктури так звані «системи Сен-Лорана» обробляють майже 150 мільйонів тонн вантажів. Найбільшими портами є Монреаль (34 млн тонн), Септ-Іль (30,7 млн тонн), Квебек (28,5 млн тонн) і Порт-Картьє (25 млн тонн).
Приблизно 8000 торговельних суден проходять через систему Святого Лаврентія щорічно, в тому числі суховантажні судна, танкери, судна для генеральних вантажів та контейнеровози.
Важливе доставлення сировини. Порти Святого Лаврентія обробляють приблизно 70 млн тонн руди, призначеної в основному для експорту. Від 25 до 32 млн т вуглеводнів проходить річкою щороку.
У підсумку, можна робити висновок, що економічне зростання та майбутня комерційна діяльність провінції Квебек залежать від забезпечення достатньої пропускної здатності портів. І неабияку роль у цьому має відіграти Монреаль — мегаполіс, який ще 10 000 років тому, знаходився на дні моря.