Перші поселенці, які ступили на територію Нової Франції, вважали ліс великою перешкодою. Але вже згодом королі Франції та Англії визнали його важливим ресурсом. Про історію лісового господарства та його сучасний розвиток у провінції Квебек й у Монреалі читайте на montreal-name.com.

 Деревина як стратегічна сировина

Ще в 1665 році перший інтендант міста Квебек Жан Талон отримав інструкцію, яка рекомендувала йому “забезпечити збереження корисної деревини”, яка, можливо, могла бути використана при будівництві кораблів для військово-морського флоту.

У 1672 році експорт деревини до метрополії офіційно поволі розпочався.Але лише на початку ХІХ століття торгівля деревиною почала по-справжньому розвиватися. З 1820 року уряд Канади запровадив права вирубки на державних землях, а потім, у 1827 році, він почав продавати дозволи на вирубку.

Понад сто років цей принцип залишається незмінним. У 1867 році канадські провінції взяли на себе відповідальність за управління лісовими ресурсами. У Квебеку це завдання спочатку було покладено на уповноваженого, потім на Міністерство земель і лісів і, нарешті, повернуто до Міністерства енергетики та ресурсів у 1979 році. Лісопильна промисловість продовжувала процвітати та розвиватися, у 1875 році у Квебеку було понад 100 профільних підприємств.

Целюлозно-паперова промисловість

Однак з 1920-х років почала розвиватись целюлозно-паперова промисловість, яка стала  лідером, обійшовши лісопильну. 

В Квебеку працює 60 целюлозно-паперових комбінатів, які створюють понад 41 000 прямих робочих місць, і понад 1000 лісопилень, які забезпечують роботою приблизно 15 600 людей. Загалом лісова промисловість Квебеку безпосередньо забезпечує 14% робочих місць, 16% заробітної плати, 22% експорту та становить 4,1% валового внутрішнього продукту (ВВП) провінції.

Стосовно безпосередньо Монреалю, то сектор виробництва паперу складає 0,5% господарської діяльності агломерації. Його валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в ледь не 530 мільйонів доларів за минуле десятиліття. Це своєю чергою складає 22% ВВП Квебеку. 

Цей сектор має 5045 робочих місць в агломерації

Монреалі, з яких 4655 (92%) розташовані на території самого міста і 370 (8%) в інших муніципалітетах. Економічна діяльність виробничого паперового сектору згруповано в 64 підприємствах. Майже в 16% цих закладів працює менш як п’ять працівників, тоді як ті підприємства, де працює 200 і більше працівників становлять 9% установ.

Таким чином, з роками лісова промисловість стала одним із стовпів економіки Квебеку. Водночас із цією трансформацією якість лісу погіршилася. Квебекський ліс, який вважався невичерпним джерелом деревини, дуже довгий час експлуатувався, не турбуючись про відновлення.

Політика збереження лісів

Урядову політику 1972 року, яка мала на меті розвиток лісової промисловості Квебеку, очікував успіх. Міністерство енергетики та ресурсів переглянули свої позиції щодо управління лісами. Нова реформа, була спрямована, перш за все,  на розвиток лісів у майбутньому.

У грудні 1986 року було прийнято новий Закон про ліси (Білль 150). Згідно з ним, уряд Квебеку прагнув ретельніше контролювати використання лісу, забезпечити його відновлення та розвиток і, перш за все, створити нову поведінку серед користувачів.

Новий лісовий закон визнавав універсальність лісів, які, окрім забезпечення деревиною, очищують повітря та воду, дають притулок дикій природі, озерам і річкам, які так само необхідні любителям активного відпочинку, як і мисливцям і рибалкам.

Відтепер у Квебеку всі втручання в ліси контролюються державою та повинні відповідати саме цим принципам.